Про дисбактеріоз уперше заговорили сто років тому. Під цим терміном малося на увазі заселення кишечника «неповноцінними» штамами кишкової палички. Сьогодні відомості про мікроскопічних мешканців нашого організму значно розширилися. З «повноцінних» і «неповноцінних» вони перетворилися на корисні, патогенні, умовно-патогенні. З’явилося поняття «порушення мікрофлори» (мікросередовища, біоценозу, мікробіоти).
Діагнозу «дисбактеріоз» немає. Це не захворювання, а синдром, що вказує на дисбаланс якісно-кількісного бактеріального складу кишкової флори. І відновлювати мікрофлору вкрай важливо, тому необхідно звернутися до лікаря за схемою лікування. В клініці «JMC» працюють фахівці з багаторічним досвідом роботи та мають гарні відгуки від пацієнтів. Тому не гайте часу, записуйтесь до лікаря на сайті клініки: https://jmc.org.ua/. Про причини та симптоми дисбактеріозу, методи відновлення мікросередовища кишечника читайте далі.
Склад мікрофлори
Розібратися в причинах дисбактеріозу (дисбіозу) буде простіше, якщо мати уявлення про мікрофлору. Поняття об’єднує всі мікроорганізми, що мешкають у кишечнику незалежно від їхнього статусу. Кількість «жителів» обчислюється мільйонами, загальна вага становить близько 1,5 кг, а на їхнє утримання організм витрачає близько 20% поживних речовин. Існує навіть думка, що кишковий мікробіом — це окремий багатоклітинний орган. Мікробіота бере участь у травленні, обмінних процесах, регуляції гомеостазу і клітинного імунітету, синтезі амінокислот, вітамінів групи В.
До нормофлори (правильний бактеріальний склад) входять:
- Облігатні (постійні) анаероби — лакто-, біфідо-, ентеробактерії, енерококи, кишкові палички. Їхня чисельність становить понад 90% від загальної кількості мікроорганізмів.
- Умовно-патогенні грампозитивні та грамнегативні анаероби — стрептококи, протеї, стафілококи, бацили, клостридії, хелікобактер тощо.
Присутність патогенних мікроорганізмів — синьогнійної палички, сальмонели, холерного вібріона, шигели тощо — у здоровому кишечнику виключена.
Причини дисбактеріозу
Облігатні та транзиторні бактерії прекрасно уживаються між собою та з організмом загалом доти, доки перебувають у правильній рівновазі. Виникнення дисбактеріозу зумовлене збільшенням чисельності умовних патогенів за рахунок зменшення корисних мікроорганізмів.
Причини дисбалансу:
- різке зниження імунної системи;
- некоректна терапія антибіотиками;
- зміна гормонального статусу в жінок у перинатальний або клімактеричний період;
- загострення хронічних захворювань ШКТ, ендокринної системи;
- тривалі психоемоційні перевантаження;
- збій циркадних ритмів — порушення біохімічних процесів за циклом день-ніч;
- інтоксикація — лікарська, алкогольна, професійна (робота на шкідливому виробництві);
- прийом протипухлинних препаратів;
- особливості раціону — захоплення монодієтами, фаст-фудом, солодощами, голодування, нестача поживних речовин, вітамінів, мінералів;
- заселення мікрофлори патогенними бактеріями — кишковими інфекціями;
- метаболічний синдром.
Розвиток дисбіозу в дітей часто пов’язаний із гельмінтозом, відсутністю протипаразитарного лікування.
Класифікація
Розлад балансу мікробіоти характерний не тільки для кишечника. Під впливом зовнішніх негативних чинників, внутрішніх збоїв розвивається дисбактеріоз:
- Слизової статевих органів. Практично завжди супроводжує інфекційно-запальні захворювання, зокрема венеричні.
- Шкіри. Часта причина — зловживання антисептиками.
- Порожнини рота. Виникнення дисбалансу пов’язане із захворюваннями зубів, ясен.
Ступінь порушення мікрофлори кишечника визначають за результатами лабораторних аналізів:
- I — нестача облігатних анаеробів;
- II — домінування умовно-патогенних бактерій;
- III — зараження патогенами.
Клінічний перебіг залежить від ступеня тяжкості:
- латентний — дисбаланс флори виявляють в аналізах під час планової диспансеризації;
- легкий — періодичне виникнення симптомів порушення рівноваги мікробіоти;
- середньотяжкий — постійний дискомфорт у кишечнику;
- важкий — розвиток інфекційно-запальних, ендокринних, гормональних ускладнень.
Форма дисбактеріозу може бути гострою або хронічною.
Симптоми дисбіозу
Зміщення бактеріальної рівноваги в кишечнику характеризується:
- зниженням працездатності, сонливістю, млявістю;
- підвищенням температури за відсутності респіраторних симптомів;
- інтенсивним газоутворенням, печією, відрижкою;
- закрепами, діареєю, що не залежать від раціону;
- сухістю шкірних покривів, ламкістю нігтів, волосся;
- сенсибілізацією до певних продуктів (частіше проявляється шкірною алергією, відсутністю апетиту, нудотою, рідше — блюванням, бронхоспазмом).
Унаслідок дефіциту корисних бактерій знижується імунітет. Людина, яка страждає на дисбіоз, часто застуджується, легко заражається ГРВІ та важко переносить хвороби.
Діагностика
Підставами для постановки діагнозу є скарги пацієнта на характерні симптоми дисбактеріозу, результати лабораторних досліджень.
При ймовірному порушенні мікрофлори призначають:
- Біохімію та мікроскопію крові. У біохімічному аналізі виявляють відхилення за показниками ферментів, білкових фракцій, калію, натрію, креатиніну. У загальному клінічному аналізі — зниження гемоглобіну, зміщення лейкоцитарної формули.
- Копрограму. Оцінюють фізико-хімічний склад калу.
- Аналіз калу на УП-флору. Короткий результат буде позитивним, що означає перевищення норми умовно-патогенних мікроорганізмів.
- Дослідження калу на дисбактеріоз методом бакпосіву. Визначають якісно-кількісний склад мікробіоти, наявність/відсутність патогенної флори (при оцінці кишкової палички враховують різновид штаму).
Додатково проводять абдомінальне УЗД.
Схема лікування дисбактеріозу
Терапія дисбіозу спрямована на відновлення бактеріального балансу кишечника. У схему лікування включають медикаменти, корекцію раціону.
Пацієнту призначають курсовий прийом препаратів кількох фармакологічних груп:
- бактеріофаги — сучасні ліки, здатні ефективно замінити антибіотики, практично не мають протипоказань;
- нітрофурани — кишкові антисептичні препарати для знищення патогенних мікроорганізмів;
- імуномодулятори — засоби для зміцнення місцевого та загального імунітету.
Важливий компонент лікування — пробіотики та пребіотики. Перші складаються з живих мікроорганізмів, другі є органічними сполуками, які забезпечують ріст і розвиток корисних бактерій. Кореляційна дія препаратів забезпечує відновлення балансу умовно-патогенних і корисних мікроорганізмів.
До групи пробіотиків входить чотири покоління лікарських засобів:
- монокомпонентні — містять один вид бактерій;
- бікомпонентні — складаються з дріжджоподібних грибів і бацилярних спор;
- синбіотики — комбінація корисних мікроорганізмів із пребіотиками для їх активації;
- інноваційні — включають кілька бактерій.
У разі тяжкого перебігу дисбактеріозу лікування доповнюють антибіотиками.
Раціон має бути заснований на принципах дієтичного харчування «Стіл №4». Зі щоденного меню потрібно виключити солодкі десерти, а також продукти, що подразнюють:
- жирне м’ясо, субпродукти, м’ясні та рибні консерви;
- соління, маринади, копченості;
- гострі соуси, приправи;
- гриби;
- ковбасні вироби;
- фаст-фуд;
- алкоголь, газовану воду.
Їсти слід не менше 5 разів на день — з інтервалом у 3-4 години. Одноразова порція не має перевищувати 300-350 г. У раціон потрібно ввести кисломолочну продукцію (кефір, йогурти). Дієти дотримуються 10-14 днів до повного зникнення симптомів дисбактеріозу.
Профілактика дисбіозу кишечника
Щоб попередити порушення балансу мікробіоти, потрібно:
- Дотримуватися правил здорового харчування — відмовитися від спиртних напоїв, фаст-фуду, жирної їжі, продуктів, що містять синтетичні харчові добавки, барвники, ароматизатори.
- Дбати про імунітет — пити вітаміни, гуляти на свіжому повітрі, займатися спортом.
- Стежити за особистою гігієною, щоб не «підхопити» кишкову інфекцію.
- Дотримуватися раціонального режиму праці та відпочинку — висипатися, не перевтомлюватися, не перевантажувати організм.
- Дотримуватися рекомендацій лікаря під час лікування хронічних захворювань.
- Намагатися уникати конфліктних ситуацій, що провокують стрес.
- Завжди супроводжувати антибіотикотерапію прийомом препаратів для мікрофлори.
Перед застосуванням будь-якої дієти бажано пройти медичне обстеження — аналізи крові та калу, УЗД органів черевної порожнини.